Учитель року з Нових Петрівців

Нещодавно відбувся обласний етап конкурсу «Вчитель року», де перше місце здобула директорка Новопетрівської школи № 1, вчителька історії та правознавства Алла Тишковська. «Київське море» розпитало Аллу Петрівну про її методи роботи з дітьми

– Розкажіть про конкурс. Чому вирішили взяти участь?

– Керуючись принципом: «Не повчай, будь прикладом», я вирішила взяти участь у Всеукраїнському конкурсі «Учитель року» у номінації «Основи правознавства». Цей конкурс стимулює до розвитку системи освіти в цілому. Запроваджувати нові підходи викладання у своїй роботі, професійно вдосконалюватися. Тут є можливість показати себе, познайомитись з іншими людьми, їхнім досвідом і просто отримати задоволення від спілкування.

– Нові підходи викладання. Про що йдеться?

– Світ технологій стрімко розвивається, і щоб бути з учнями на одній хвилі, на моїх уроках правознавства дозволяю учням користуватися різними програмами в гаджетах (смартфонах, планшетах, ноутбуках). Там вони роблять тестові завдання, розв’язують тематичні ребуси, дивляться 3-D презентації та інтерактивні плакати. Це робить урок цікавим, додає освітньому процесу ігрових моментів, розвиває логічне мислення та пошукові здібності, спонукає обдарованих дітей до участі в різноманітних конкурсах і проєктах.

– Шкільні олімпіади?

– І вони теж. Неодноразово мої учні були переможцями Всеукраїнської учнівської олімпіади з правознавства та Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідних робіт МАН у секції правознавство. Ольга Солоненко минулого року не просто отримала диплом першого ступеня, а стала абсолютним переможцем конкурсу і нині отримує президентську стипендію.

ШКОЛА В КАЙФ

– Останніми роками чимало змін запроваджується у сфері освіти. Чого не вистачає сучасній українській школі, на вашу думку?

– Тут головне – змінюватись самому й любити те, що ти робиш. Кардинальні зміни підходять не всім. Мені хотілось би, щоб школи були просторішими – більші коридори й класи, укомплектовані різноманітним обладнанням. Щоб діти кайфували від навчання, мали право обирати. Я би зробила обов’язковими 2-3 уроки, не більше – математика, українська мова. А решту часу діти мали б займатися тим, що їм подобається. Але, на жаль, таких ресурсів у школи немає.

– Кайфувати у школі – як це?

– На мою думку, головне завдання вчителя – не нашкодити. Якщо ми будемо щось насаджувати, змушувати, то фактично формуватимемо націю рабів. Кожна людина має бути вільною, вміти ухвалювати рішення та нести відповідальність.

– А батьки мають право змушувати дитину вчитися, робити домашні завдання?

– Я думаю, що батьки як ніхто повинні відчувати та розуміти свою дитину, працювати над стосунками з нею. Хибна думка батьків про те, що дитина повинна скласти на високий бал ЗНО. Усі мають зрозуміти, що є психологічний фактор. Потрібно підтримувати та налаштовувати дитину психологічно. Говорити, що вона все зможе, у неї все вийде, а якщо навіть не вийде, то у цьому немає нічого страшного. Універсальних порад для батьків немає, лише просто любити своїх дітей, прислухатися до них.

– Як тоді зрозуміти, що діти чогось навчилися? Власне – здобули освіту?

– Найбільше досягнення – це стати чудовою людиною. Є люди, які у школі не вчилися, але потім зрозуміли, що їм потрібна вища освіта, і здобули певний фах, отримали потрібні дипломи. Вони працюють на хороших роботах і стають чудовими батьками. Тому я думаю, що найбільше досягнення – бути людиною. З іншого ж боку, для мене значне досягнення, коли вдається зацікавити дітей. Незалежно від того, чи здобудуть вони нагороди. Важливо те, що дитина хоче працювати та йти за вчителем.

БЕЗ ВАРІАНТІВ

– Будемо відверті, через невисокі зарплати перспектива бути шкільним вчителем не надто популярна в нашій державі. Чи розглядали ви коли-небудь інші варіанти професії?

– Інших варіантів ніколи не було. Все своє свідоме життя, скільки я себе пам’ятаю, я хотіла бути вчителькою. Пригадую, як іще у дитячому садочку нас питали, хто ким хоче стати. У мене в групі було лише шість дівчат. Три відповіли, що хочуть стати вчительками, і тут дійшла моя черга, і я теж хочу бути вчителькою. У виховательки ледь око не почало сіпатись, вона сказала: «Невже не можна придумати іншу професію?! Уже троє сказали, що хочуть бути вчительками. Можна ж бути більш оригінальною, а не повторювати за всіма». Зрештою з усіх нас чотирьох вчителькою стала лише я.

– Наостанок – суперечлива тема. Нове харчування: чи випробовували його у вашій школі, як ви ставитесь до цієї ініціативи?

– Зміни – це добре, зміни на краще – супер. У цих змінах, звісно, є позитивне і негативне, але, на мою думку, позитивного більше. Збільшилась кількість постачальників, які привозять якісніші продукти. Харчоблоки ремонтують, працюють над оновленням обладнання. Стосовно меню – є певна свобода вибору щодо його формування. Тому думаю, що якщо всі над ним попрацюють, то діти із задоволенням будуть відвідувати їдальню.

(с) Розмовляла – Марія Кулєбякіна, фото – Марія Саманюк

Дивіться сюжет з Аллою Тишковською про те, як учні Новопетрівської школи № 1 стали переможцями Малої академії наук України (МАН) та підписуйтеся на YouTube-канал «Київського моря»: