Час ставити ялинку

    Новорічні святкування – найчарівніший час для кожної родини. «Київське море» поцікавилося у мешканців Петрівської громади, як вони відзначають свята. Хто на Канарах, хто робить іграшки, яких традицій дотримуються вдома. До вашої уваги – чотири історії

     

     

    Перше січня – у спортзалі

     

    Не було такого Нового року, щоб не ставили ялинки вдома, у завідувача спортивного клубу «Нептун» Євгена Пінчука, який мешкає в Нових Петрівцях.

     

    У дитинстві на Новий рік ялинку прикрашали іграшками й обов’язково цукерками. Але останнім дочекатися святкування так і не траплялося.

     

    – Ми зі старшою сестрою Юлею всі ті цукерки з’їдали, висіти залишалися лише папірці. Дитиною завжди чекав на свято, вірив у Діда Мороза десь до 12-13 років. Ми із сестрою прокидалися й починали шукати заховані по будинку подарунки. Одного разу це був диск із комп’ютерною грою «Термінатор». Дідусь щороку брав нам із сестрою квитки на новорічні вистави до цирку або на інші концерти, – пригадав Євген.

     

    Проте останнє десятиліття 1 січня о 9-10 годині ранку Євген Олександрович вже у спортзалі проводить особисте тренування. Ця традиція склалася, коли він почав займатися спортом.

     

    Від 16 до 26 років Євген був боксером – брав участь у змаганнях. Вигравав чемпіонати України. На міжнародні змагання за кордон не їздив переважно через брак фінансових можливостей. Лише раз брав участь, коли такі змагання проводили в Києві.

     

    Зараз Євгенові Пінчуку 29 років, і займається він лише тренерською діяльністю. Доволі скромний у харчуванні, а до того ж, останні три роки дотримується Різдвяного посту, що припадає також і на новорічну ніч. Майже не вживає алкоголю. Тож святкування Нового року для нього – це про приємно проведений час у родинному колі, а не про гулянки.

     

    – Єдиний Новий рік, який святкував не вдома, – це був 2012. Ми з друзями-знайомими компанією осіб 15 поїхали зустрічати Новий рік на Буковель. Десь від 27 грудня по 7 січня провели в Карпатах, – зазначив спортсмен.

     

    На фото Євген Пінчук з ялинкою, як завжди, – у спортзалі Спортивний клуб «Нептун»

     

    Вбрання та прикраси власноруч

     

    Прикрашатиме блакитну ялинку в саду й пенсіонерка Ганна Степанець у Лютежі. Щороку вона обов’язково купляє хоч одну нову ялинкову іграшку та вішає гірлянду.

     

    Жінка чекає в гості доньок з онуками. Планує пекти їхній улюблений шоколадний торт.

     

    – Якби внуки були маленькими – менше було б проблем: купив іграшку – от і маєш подарунок. А вони вже підлітки: внукові 16 років, онучці – 11. То вже треба думати, що їм подарувати, – замислилася Ганна Олексіївна.

     

    Жінка пригадала свій перший Новий рік, який запам’ятався, коли їй було 4-5 років.

     

    – Я була у своєї бабусі, а дідусь пішов за ялинкою. Я чекала, що принесе дерево, а він в’язанку гілок приніс і каже: «Це буде наша ялинка». А я думаю: що ж це буде з гілочок? Виявилося, що він на стержень із дірочками зібрав густу гарну ялинку. І сказав мені: «І в нас ялинка є, і в лісі дерева цілі й живі», – розповіла Ганна Степанець.

     

    Раніше у магазинах не було такого розмаїття товарів. Ганна Олексіївна пригадала, що у початковій школі її мама сама шила для неї вбрання Снігуроньки, і корону самі робили з вати й побитих скляних ялинкових іграшок. Вирізали з картону основу й наклеювали. У той час корона здавалася дуже гарною, блискучою. Ці приготування до свята були неабияк зворушливими.

     

    – Згадуючи, як зустрічала Нові роки, я збагнула, що світ дуже змінився. Платтячка, прикраси – все купляють готове. Раніше все для себе власноруч робили. Колись мені довелося навіть шубу Діда Мороза розмальовувати, – пригадала пенсіонерка.

     

    Свого часу Ганна Степанець брала участь у художній самодіяльності. Завжди перед Новим роком обходили з хором передовиків виробництва, потім поверталися до Будинку культури на концерт під ялинкою. Зрештою, так і Новий рік зустрічали, аби лиш під бій курантів встигти добігти додому. Також ходили селом колядували, щедрували. Вітали заслужених мешканців села, героїв праці.

     

    На фото Ганна Степанець біля своєї блакитної ялинки

     

     

    За стіл – у новій сукні

     

    У заступниці Петрівського сільського голови Христини Басок, яка мешкає у Старих Петрівцях, на Новий рік уже п’ять років поспіль вбирають двометрову штучну ялинку:

     

    – Спочатку, коли діти були маленькі, її прикрашала я. Зараз вбираємо разом. Діти розвішують все, як хочуть, потім вночі я роблю так, щоб було гарно. Люблю естетично красивий вигляд. Але діти вважають, що це вони самі зробили ялинку такою гарною, – розкрила один із секретів новорічної магії Христина Артурівна.

     

    Щороку на цю ялинку вішають якусь особливу іграшку.

     

    – Незалежно від стилю вбирання ялинки я щороку додаю одну оригінальну прикрасу. Коли я працювала у Вишгородській районній раді, там нам дарували іграшку, й вона висіла на моїй ялинці того року. Іншого року місцева майстриня подарувала мені власну авторську кульку, і я повісила її, – розповіла чиновниця.

     

    Христина Басок зізналася, що для неї Новий рік є більшим святом, ніж її власний день народження. Оскільки у її дитинстві Новий рік завжди пишніше відзначали, ніж інші свята.

     

    – На Святого Миколая під подушку мені бабуся аж до 11 класу клала подаруночки. Спочатку були цукерочки, шкарпетки, потім – помада і туш. На Новий рік іграшок мені не дарували, як я зараз готую своїм дітям. Але у мене завжди була нова гарна сукня. Я не пам’ятаю жодного Нового року, щоб за стіл сідали без святкового вбрання, – пригадала Христина.

     

    У сім’ї Басок є традиція прописувати спільний план на наступний рік.

     

    – Минулого разу ми запланували щонайменше двічі полетіти на відпочинок, бо до цього ми дуже багато працювали. Це здавалося нереальним, бо є зобов’язання щодо виплати кредиту за машину та інші обставини. Але все вдалося. А надалі ми вже з чоловіком домовилися, що це буде рік здоров’я, – зазначила заступниця Петрівського сільського голови.

     

    На фото Снігуронька Христина Басок, яку часто запрошують проводити новорічні свята

     

     

     

    На Канарських островах

     

    Дві штучні ялинки – на кожному поверсі свого будинку – ставить на Новий рік депутат Петрівської сільської ради, підприємець, завідувач філії Будинку культури Гута-Межигірського клубу Роман Соловйов.

     

    Роман Володимирович мешкає у Нових Петрівцях. Уже 12 років поспіль у його дім на Новий рік приходить один і той самий Дід Мороз. Влаштовує конкурси для дітей і дорослих. Позаминулого року розіграли дітей, що Дід Мороз спустився з горища, потім так само поліз нагору, а наприкінці з вікна було видно, як він на вулиці сів на санчата й рушив з місця.

     

    – У нас на святкуванні було 12 діток із батьками. І прихід Діда Мороза зі Снігуронькою через горище був апофеозом вечора. Діти дивилися величезними здивованими очима, залазили на горище у пошуках саней і мішків із подарунками для решти. Але нічого не знайшли, – розповів Роман Володимирович.

     

    У дитинстві маленький Рома сам хотів побачити Діда Мороза. Завжди стеріг і думав, звідки той прийде? Намагався всю ніч не спати, аби побачити, але це не вдавалося.

     

    – Мені першому Дід Мороз приніс джинси-«варенки». Таких ще ні в кого не було, і велику машину на радіокеруванні. У святковий період ходив із батьками на ялинки, каталися на санях, ковзанах, – поділився підприємець спогадами з власного дитинства.

     

    Пізніше, у студентські роки, Рома ходив колядувати та щедрувати.

     

    – У нас хлопці співали в хорі, я також тоді був музикантом. Ми виряджалися й ходили, – пригадав студентські роки випускник Київського національного університету культури і мистецтв.

     

    Найоригінальнішим святкуванням був Новий 2004 рік. Роман Володимирович був на семінарі з міжнародного бізнесу на Тенерифе (Канарські острови) разом із підприємцями з різних країн.

     

    – У кожної людини на Батьківщині Новий рік наставав у різний час. Ми почали зустрічати о шостій вечора – це був Новий рік у Сургуті. І далі за вечір ми зустріли шість Нових років різних країн, чиї представники брали участь у цьому семінарі, – розповів про особливості міжнародних святкувань Роман Соловйов.

     

    На фото родина Соловйових і Дід Мороз, який приходить щороку

     

     

    © Текст – Марія Саманюк, фото – з особистих архівів героїв публікації

    Читайте також

    «Найбільші вороги у реабілітації — біль і стрес»

    Читати далі

    «Виспівати» горе

    Читати далі

    Згуртувались і боролись

    Читати далі

    «Ми перед вами на колінах!»

    Читати далі

    «Найважче бачити стареньких, про яких забули…»

    Читати далі

    «З палицями йду, як королева»

    Читати далі

    Суперфуд із Нових Петрівців

    Читати далі

    «Вийшли по продукти — а тут чеченці…»

    Читати далі

    Робота на пенсії та допомога небайдужих

    Читати далі

    Накидки-невидимки для перемоги

    Читати далі

    «Воїн, що вселяє віру в перемогу»

    Читати далі

    Пережити війну

    Читати далі

    День, який триває два роки

    Читати далі

    Статус “дитина війни” — як оформити

    Читати далі

    Нагороди для наших героїв

    Читати далі

    Кому і скільки перепаде з бюджету

    Читати далі

    Вже давно назріла мобілізація економіки

    Читати далі

    Кришечки — для протезів, банки — для свічок

    Читати далі

    Петрівчан побільшало

    Читати далі

    «Відремонтували» на кримінал

    Читати далі

    Війна забрала життя ще трьох захисників

    Читати далі

    Проводжаємо 2023 рік

    Читати далі