Максим Горобей: «Хочу присідати з вагою 400 кг»

    Вісімнадцятирічний силач із Нових Петрівців став чемпіоном світу з класичного жиму лежачи серед юнаків. Перемогу забезпечив третій підхід з вагою 170 кг. Ці зма­гання із пауерліфтингу проходили у литовському місті Вільнюс наприкінці жовтня цього року

     

    – Максиме, поділись секретом, як стати чемпіоном? Звідки інтерес до такого виду спорту?

    – У дитинстві я дивився на Арнольда Шварценеггера і мріяв бути таким, як він. Відтискався від підлоги, присідав із камінням. Найкращим подарунком були гантелі, які купив тато. До речі, у мене була бронхіальна астма. Постійно по лікарях возили, хворів щомісяця. Але завдяки спорту переріс і зараз таких симптомів немає, залишилася лише алергія на пил і цитруси.

     

    – Як рідні сприйняли твоє захоплення пауерліфтингом?

    – Мама – скептично. Вона й зараз боїться. Я їй телефоную: «Алло, мам, я – чемпіон світу». А вона: «У тебе все добре? Ти не зламався?» Тато завжди мене підтримував. Нещодавно він сам пішов до мене в зал. Якщо робити все за правильною технікою, з правильним відновленням, не женучись за вагою, то ніяких травм не буде. Я з тренером займаюся вже п’ять років – жодної травми. Цей вид безпечніший за важку атлетику чи ігрові види спорту.

     

    Пауерліфтинг (від англ. power – сила, lift – підіймати) – силовий вид спорту на долання ваги, до якого належать три вправи:
    ↔ присідання зі штангою на плечах,
    ↔ жим штанги лежачи на го­ризонтальній лаві,
    ↔ станова тяга штанги, коли її відривають від підлоги і підіймають до поясу.

     

     

    – Як давно ти займаєшся саме пауерліфтингом?

    – Я почав займатися пауерліфтингом у 13 років. На перших змаганнях був останнім – наймолодший учасник набував досвіду. Потім почав посідати місця, підіймати все більші й більші кілограми. З кожним результатом відчував більшу ейфорію. Цей рік почався з першого місця по Києву з триборства й окремо з жиму. Потім на всеукраїнському рівні здобув золоту медаль, змагання проходили у Хмельницькому. Став абсолютним чемпіоном України з жиму лежачи. Мене взяли у збірну України.

     

    – Наступна твоя перемога – вже на чемпіонаті світу з пауерліфтингу в шведському місті Хальмстад у вересні цього року?

    – Так, перші світові змагання. Був мандраж. На все дивився великими очима – навколо купа різних націй. Було бентежно. Там я виступав у категорії «Юнаки вагою до 105 кг» і здобув бронзову медаль із загальної першості та бронзову медаль із жиму лежачи.

     

    – А за місяць – уже Вільнюс?

    – Так, потім Вільнюс – це мої другі міжнародні змагання. Вже почувався як свій. Усіх знаю, вітаюся. Переважно були ті самі спортсмени, але сюди приїхало більше учасників з Росії та Казахстану. Було максимально круто – дуже люблю знайомства під час змагань. Я трохи схуднув, виступав уже в категорії до 93 кг. Віджав три підходи з вагою 170 кг – це мій особистий рекорд. Загалом на цих змаганнях ми доволі гідно представляли Україну. В командному заліку чоловіча збірна посіла перше місце, жіноча – друге. Українці здобули 11 золотих, вісім срібних та чотири бронзові медалі.

     

    СПОРТИВНИЙ РЕЖИМ

     

    – Аби досягти таких результатів, як багато треба тренуватися?

    – Я тренувався чотири рази на тиждень по чотири години. Надалі планую тренуватися щодня. Я хочу в кожній віковій категорії кілька разів стати чемпіоном світу. Присідати з вагою 400 кг (зараз – 220 кг) і віджимати по 300 кг (зараз – 170 кг).

     

    – Дотримуєшся певного режиму?

    – Так, я прокидаюся о шостій ранку й одразу приймаю протеїн, потім сніданок. У мене шестиразове харчування – кожні три години. За день з’їдаю близько п’яти тисяч калорій. Треба багато їсти, щоб добре відновлюватися. Готую сам або моя сестра Аня. Каші, білок, суп-борщ розкладаю по судках. У рюкзак – їжу й пляшку води. Все – я готовий вирушати до Києва на навчання (вчуся на другому курсі в Національному університеті фізичного виховання і спорту України) або куди ще треба. Важко то все завжди тягати, але така доля спортсмена.

     

    – Наскільки тривалими можуть бути канікули від тренувань?

    – Максимальний відпочинок я можу зробити – тиждень. Більше не можу – тягне до залу. Коли кудись їду на тиждень, то вже на третій-четвертий день тіпає, починаю віджиматися й шукати, куди себе подіти. Мені досить трьох днів, аби добре себе почувати. Але тренер каже – тиждень. Організму, нервовій системі потрібно відпочивати.

     

    – Що любиш робити у вільний від спорту час?

    – Люблю пограти в комп’ютерні ігри. Люблю довгі прогулянки із собаками. У мене дві такси, Боня й Лакі. Це невелика порода, але поводяться вони, як великі собаки – дуже відважні й надійні охоронці. Напевно, теж почуваються важкоатлетами.

     

    © Текст – Марія Саманюк

    © Фото – з особистого архіву спортсмена

     

     

     

     

     

    Читайте також

    «Найбільші вороги у реабілітації — біль і стрес»

    Читати далі

    «Виспівати» горе

    Читати далі

    Згуртувались і боролись

    Читати далі

    «Ми перед вами на колінах!»

    Читати далі

    «Найважче бачити стареньких, про яких забули…»

    Читати далі

    «З палицями йду, як королева»

    Читати далі

    Суперфуд із Нових Петрівців

    Читати далі

    «Вийшли по продукти — а тут чеченці…»

    Читати далі

    Робота на пенсії та допомога небайдужих

    Читати далі

    Накидки-невидимки для перемоги

    Читати далі

    «Воїн, що вселяє віру в перемогу»

    Читати далі

    Пережити війну

    Читати далі

    День, який триває два роки

    Читати далі

    Статус “дитина війни” — як оформити

    Читати далі

    Нагороди для наших героїв

    Читати далі

    Кому і скільки перепаде з бюджету

    Читати далі

    Вже давно назріла мобілізація економіки

    Читати далі

    Кришечки — для протезів, банки — для свічок

    Читати далі

    Петрівчан побільшало

    Читати далі

    «Відремонтували» на кримінал

    Читати далі

    Війна забрала життя ще трьох захисників

    Читати далі

    Проводжаємо 2023 рік

    Читати далі