Максим Горобей: «Хочу присідати з вагою 400 кг»
Вісімнадцятирічний силач із Нових Петрівців став чемпіоном світу з класичного жиму лежачи серед юнаків. Перемогу забезпечив третій підхід з вагою 170 кг. Ці змагання із пауерліфтингу проходили у литовському місті Вільнюс наприкінці жовтня цього року
– Максиме, поділись секретом, як стати чемпіоном? Звідки інтерес до такого виду спорту?
– У дитинстві я дивився на Арнольда Шварценеггера і мріяв бути таким, як він. Відтискався від підлоги, присідав із камінням. Найкращим подарунком були гантелі, які купив тато. До речі, у мене була бронхіальна астма. Постійно по лікарях возили, хворів щомісяця. Але завдяки спорту переріс і зараз таких симптомів немає, залишилася лише алергія на пил і цитруси.
– Як рідні сприйняли твоє захоплення пауерліфтингом?
– Мама – скептично. Вона й зараз боїться. Я їй телефоную: «Алло, мам, я – чемпіон світу». А вона: «У тебе все добре? Ти не зламався?» Тато завжди мене підтримував. Нещодавно він сам пішов до мене в зал. Якщо робити все за правильною технікою, з правильним відновленням, не женучись за вагою, то ніяких травм не буде. Я з тренером займаюся вже п’ять років – жодної травми. Цей вид безпечніший за важку атлетику чи ігрові види спорту.
Пауерліфтинг (від англ. power – сила, lift – підіймати) – силовий вид спорту на долання ваги, до якого належать три вправи:
↔ присідання зі штангою на плечах,
↔ жим штанги лежачи на горизонтальній лаві,
↔ станова тяга штанги, коли її відривають від підлоги і підіймають до поясу.
– Як давно ти займаєшся саме пауерліфтингом?
– Я почав займатися пауерліфтингом у 13 років. На перших змаганнях був останнім – наймолодший учасник набував досвіду. Потім почав посідати місця, підіймати все більші й більші кілограми. З кожним результатом відчував більшу ейфорію. Цей рік почався з першого місця по Києву з триборства й окремо з жиму. Потім на всеукраїнському рівні здобув золоту медаль, змагання проходили у Хмельницькому. Став абсолютним чемпіоном України з жиму лежачи. Мене взяли у збірну України.
– Наступна твоя перемога – вже на чемпіонаті світу з пауерліфтингу в шведському місті Хальмстад у вересні цього року?
– Так, перші світові змагання. Був мандраж. На все дивився великими очима – навколо купа різних націй. Було бентежно. Там я виступав у категорії «Юнаки вагою до 105 кг» і здобув бронзову медаль із загальної першості та бронзову медаль із жиму лежачи.
– А за місяць – уже Вільнюс?
– Так, потім Вільнюс – це мої другі міжнародні змагання. Вже почувався як свій. Усіх знаю, вітаюся. Переважно були ті самі спортсмени, але сюди приїхало більше учасників з Росії та Казахстану. Було максимально круто – дуже люблю знайомства під час змагань. Я трохи схуднув, виступав уже в категорії до 93 кг. Віджав три підходи з вагою 170 кг – це мій особистий рекорд. Загалом на цих змаганнях ми доволі гідно представляли Україну. В командному заліку чоловіча збірна посіла перше місце, жіноча – друге. Українці здобули 11 золотих, вісім срібних та чотири бронзові медалі.
СПОРТИВНИЙ РЕЖИМ
– Аби досягти таких результатів, як багато треба тренуватися?
– Я тренувався чотири рази на тиждень по чотири години. Надалі планую тренуватися щодня. Я хочу в кожній віковій категорії кілька разів стати чемпіоном світу. Присідати з вагою 400 кг (зараз – 220 кг) і віджимати по 300 кг (зараз – 170 кг).
– Дотримуєшся певного режиму?
– Так, я прокидаюся о шостій ранку й одразу приймаю протеїн, потім сніданок. У мене шестиразове харчування – кожні три години. За день з’їдаю близько п’яти тисяч калорій. Треба багато їсти, щоб добре відновлюватися. Готую сам або моя сестра Аня. Каші, білок, суп-борщ розкладаю по судках. У рюкзак – їжу й пляшку води. Все – я готовий вирушати до Києва на навчання (вчуся на другому курсі в Національному університеті фізичного виховання і спорту України) або куди ще треба. Важко то все завжди тягати, але така доля спортсмена.
– Наскільки тривалими можуть бути канікули від тренувань?
– Максимальний відпочинок я можу зробити – тиждень. Більше не можу – тягне до залу. Коли кудись їду на тиждень, то вже на третій-четвертий день тіпає, починаю віджиматися й шукати, куди себе подіти. Мені досить трьох днів, аби добре себе почувати. Але тренер каже – тиждень. Організму, нервовій системі потрібно відпочивати.
– Що любиш робити у вільний від спорту час?
– Люблю пограти в комп’ютерні ігри. Люблю довгі прогулянки із собаками. У мене дві такси, Боня й Лакі. Це невелика порода, але поводяться вони, як великі собаки – дуже відважні й надійні охоронці. Напевно, теж почуваються важкоатлетами.
© Текст – Марія Саманюк
© Фото – з особистого архіву спортсмена