Лютежу – 1046 років!

    Дата публікації: 25.10.2021

    Весело та смачно, зі стильними фотозонами та дитячими розвагами, співами й танцями святкували день села

    Свято припало на 25 вересня. До за­ходу було оголошено дрескод – виши­ваний одяг. Однак більш доречними виявилися теплі куртки й шапки. Незважаючи на початок осені, по­года цього дня була доволі похмура та морозна. «Ще ніколи на день села не було такого холоду», – зазначив директор місцевої школи Олексій ГАЙДЕНКО.

     

    У багатьох артистів сценічні костюми, підготовлені до свята заздалегідь, були легкими, не за погодою. Тож юних талантів зі сцени зустрічали батьки з куртками й шапками в руках. Про­те на виступах погодні обставини не позначилися – усі весело співали та завзято танцювали.

     

     

    Особливо доречним стало частування гарячими напоями: ароматним чаєм, какао та глінтвейном. Також був уже традиційний для свят у Лютежі куліш. Поласували оладками, духмяними бу­бликами-калачами та короваєм. Їжа та напої допомагали зігрітися.

     

    Аби свято запам’яталося й нагадува­ло про себе в домашніх фотоархівах, на співочому полі облаштували кілька стильних фотозон.

    Господиня свята, староста села Тама­ра САВЕНОК презентувала заготовку рушника єднання із зображенням родин­ного дерева. На полотні – вірш місцево­го поета Валерія ПОРОХНІ. Цей рушник вишиватимуть місцеві майстрині тради­ційними чорно-червоними кольорами.

     

    Найщасливішими на святі були, од­нозначно, діти. Для малечі облашту­вали зону розваг, працювали ані­матори, які влаштовували різні ігри, розвіювали за вітром величезні миль­ні бульбашки. Дітям розмальовували обличчя. А величезні копиці сіна з фотозони стали імпровізованим зна­ряддям для змагань зі стрибків.

     

    🟢 Текст і фото  – Марія САМАНЮК

    Відео – Олександр ЦИПЕНЮК

    Читайте також

    Ця чарівна купальська ніч

    Читати далі

    Півонії, обійми і донати для фронту

    Читати далі

    «Якщо загину, нехай мене поховає дядя Коля»

    Читати далі

    Від футболу до таборів закордоном

    Читати далі

    Запустити серце — врятувати життя

    Читати далі

    Два роки чекали на диво

    Читати далі

    Два роки чекали на диво

    Читати далі

    Забрала хвороба

    Читати далі

    Право на власне майбутнє

    Читати далі

    Вимір відповідальності

    Читати далі

    Пам’ять, що гартує, та відповідальність, що рятує

    Читати далі

    «Плани, яким не судилося здійснитися»

    Читати далі

    «Завжди допомагав товаришам»

    Читати далі

    «На нього завжди можна було покластися»

    Читати далі

    Загинув на Донеччині за Україну

    Читати далі

    Замість весільного маршу — прощання

    Читати далі