Лютежу – 1046 років!
Дата публікації: 25.10.2021
Весело та смачно, зі стильними фотозонами та дитячими розвагами, співами й танцями святкували день села

Свято припало на 25 вересня. До заходу було оголошено дрескод – вишиваний одяг. Однак більш доречними виявилися теплі куртки й шапки. Незважаючи на початок осені, погода цього дня була доволі похмура та морозна. «Ще ніколи на день села не було такого холоду», – зазначив директор місцевої школи Олексій ГАЙДЕНКО.
У багатьох артистів сценічні костюми, підготовлені до свята заздалегідь, були легкими, не за погодою. Тож юних талантів зі сцени зустрічали батьки з куртками й шапками в руках. Проте на виступах погодні обставини не позначилися – усі весело співали та завзято танцювали.
Особливо доречним стало частування гарячими напоями: ароматним чаєм, какао та глінтвейном. Також був уже традиційний для свят у Лютежі куліш. Поласували оладками, духмяними бубликами-калачами та короваєм. Їжа та напої допомагали зігрітися.
Аби свято запам’яталося й нагадувало про себе в домашніх фотоархівах, на співочому полі облаштували кілька стильних фотозон.

Господиня свята, староста села Тамара САВЕНОК презентувала заготовку рушника єднання із зображенням родинного дерева. На полотні – вірш місцевого поета Валерія ПОРОХНІ. Цей рушник вишиватимуть місцеві майстрині традиційними чорно-червоними кольорами.
Найщасливішими на святі були, однозначно, діти. Для малечі облаштували зону розваг, працювали аніматори, які влаштовували різні ігри, розвіювали за вітром величезні мильні бульбашки. Дітям розмальовували обличчя. А величезні копиці сіна з фотозони стали імпровізованим знаряддям для змагань зі стрибків.
🟢 Текст і фото – Марія САМАНЮК
Відео – Олександр ЦИПЕНЮК
Читайте також

Ця чарівна купальська ніч

Півонії, обійми і донати для фронту

«Якщо загину, нехай мене поховає дядя Коля»

Від футболу до таборів закордоном

Запустити серце — врятувати життя

Два роки чекали на диво
Два роки чекали на диво
Забрала хвороба
Право на власне майбутнє
Вимір відповідальності
Пам’ять, що гартує, та відповідальність, що рятує
«Плани, яким не судилося здійснитися»
«Завжди допомагав товаришам»
«На нього завжди можна було покластися»
Загинув на Донеччині за Україну