Ольга Палій: «Пальцями та кошачками мальована петриківка»
У Лютежі живе мисткиня з петриківського розпису – Ольга Палій. Національна спілка майстрів народного мистецтва визнала її народним майстром. Вона представляє українське мистецтво за кордоном у музеях і на різних міжнародних фестивалях. Працює вдома та мріє про власну студію, де могла б облаштувати виставкову залу й проводити групові майстер-класи
– Як давно ви займаєтеся петриківським розписом?
– Після подій 2014 року моїй душі захотілося чогось красивого – відтворення нашого українського мистецтва. І українська художниця, одна з найбільш знаних сучасних петриківських майстринь Галина Назаренко тоді проводила майстер-класи у Києві. Після першого заняття я почала малювати, вчитися, відшуковувати інші курси.
– А до цього ви не малювали?
– Я з дитинства дуже гарно змальовувала. На свята купувала якусь листівку на пошті, намагалася її перемалювати і дарувала мамі листівку, зроблену власноруч. Але вона казала: «Ти цим не заробиш». Тому після школи я пішла вчитися на кравчиню.
– І не намагалися повернутися до малювання?
– Я вийшла заміж у 18 років, займалася тільки родиною. Народився син, потім донька. У них два роки різниці. Я повністю присвятила себе дітям. Коли донька пішла до другого класу, я вирішила, що настав час для самореалізації. Мені подобався манікюр. Одинадцять років я пропрацювала в салоні краси. Розпис нігтів мене також чарував. Набули популярності візерунки. Мені так подобалося малювати ці дрібнесенькі квіточки.
Робота на замовлення
– Петриківка як мистецтво розвивалася з розпису хат. Що розписуєте ви?
– Я розписую практично все: дерево, пластик, скло, тканину. Усе, що вам подобається, тільки для кожного матеріалу свою фарбу треба обирати. За власний будинок не берусь. Думаю, раптом не зможу завершити. Для себе я розмалювала гребінець і одну кухонну дошку.
– Ви працюєте на замовлення?
– Так. Найбільше замовлення було перед Новим роком – розписати 80 блокнотів: 40 – у червоному кольорі, 40 – у зеленому. Фірма замовила для своїх працівників. І жоден із них не був схожим на інший. Кожен мав індивідуальний малюнок. Ніколи не намагалася одну й ту саму роботу зробити двічі. А паралельно ще розмальовувала 30 новорічних кульок і декілька гребінців. Бо залишається фарба, то треба її використати.
– А де проводите власні майстер-класи з петриківського розпису?
– Майстер-класи проводжу теж на замовлення. Був випадок, коли київська школа замовила для одного класу захід. По завершенні прийшли вчителі й собі попросили влаштувати для них, дорослих. За два тижні та сама школа мене знову запросила до іншого класу. Бо дітям сподобалося. Тим паче, малювали не на папері, а на якомусь виробі, що залишається їм на згадку, його можна подарувати мамі або бабусі.
Аби замовити виріб з петриківським розписом або майстер-клас, звертайтеся до Ольги Палій –
+38 (067) 973 72 97
Підкорення іноземців
– Розкажіть про ваші виставки, як ваші роботи зустрічали за кордоном?
– До Німеччини я їздила зі своєю колежанкою. Там ми представляли Україну: один день – виставка у музеї, другий – у посольстві. Німці були вражені, із задоволенням пробували малювати на майстер-класах, що ми там влаштовували. Дивувалися: «Малювати пальцями, як це? Що це – «кошачка», котик не постраждав?» Бо ми, майстри, робимо самі собі пензлики з котячої шерсті. Саме пальцями та кошачками твориться Петриківка. Так історично склалося, що іншого люди не мали й малювали пальцем і саморобним приладдям. Брали шерсть із різних тварин і намагалися зробити пензлики. Але жодні не виходили настільки ніжними та витонченими, як із кішки.
– Потім була Болгарія?
– Два роки тому їздила до Болгарії, представляла Україну на міжнародному фестивалі ремесл «Етер». Там були представники з понад 30 країн. Чудові майстри ручної роботи показували своє мистецтво. Мої майстер-класи та сувенірна продукція з петриківським розписом мали великий попит.
– До якої країни готуєтеся зараз?
– Зараз готуюся до фестивалю, що відбудеться наступного року в Іспанії. Сувенірну продукцію готую і мальовки, вони також користуються попитом. Іноземцям подобається кухонне приладдя – лопатки, ложки, сільнички, цукерниці, горщики, тарілочки, миски. Також речі з догляду – гребінці, скриньки для зберігання, дзеркальця. А ще екоіграшки – брязкальця, свистки, дзиґи.
🟢 Марія САМАНЮК
Фотограф – Олександр ЦИПЕНЮК