Ольга Палій: «Пальцями та кошачками мальована петриківка»

    У Лютежі живе мисткиня з петриківського розпису – Ольга Палій. Національна спілка майстрів народного мистецтва визнала її народним майстром. Вона представляє українське мистецтво за кордоном у музеях і на різних міжнародних фестивалях. Працює вдома та мріє про власну студію, де могла б облаштувати виставкову залу й проводити групові майстер-класи

     

    – Як давно ви займаєтеся петриківським розписом?

    – Після подій 2014 року моїй душі захотілося чогось красивого – відтворення нашого українського мистецтва. І українська художниця, одна з найбільш знаних сучасних петриківських майстринь Галина Назаренко тоді проводила майстер-класи у Києві. Після першого заняття я почала малювати, вчитися, відшуковувати інші курси.

     

    – А до цього ви не малювали?

    – Я з дитинства дуже гарно змальовувала. На свята купувала якусь листівку на пошті, намагалася її перемалювати і дарувала мамі листівку, зроблену власноруч. Але вона казала: «Ти цим не заробиш». Тому після школи я пішла вчитися на кравчиню.

     

    – І не намагалися повернутися до малювання?

    – Я вийшла заміж у 18 років, займалася тільки родиною. Народився син, потім донька. У них два роки різниці. Я повністю присвятила себе дітям. Коли донька пішла до другого класу, я вирішила, що настав час для самореалізації. Мені подобався манікюр. Одинадцять років я пропрацювала в салоні краси. Розпис нігтів мене також чарував. Набули популярності візерунки. Мені так подобалося малювати ці дрібнесенькі квіточки.

    Робота на замовлення

     

    – Петриківка як мистецтво розвивалася з розпису хат. Що розписуєте ви?

    – Я розписую практично все: дерево, пластик, скло, тканину. Усе, що вам подобається, тільки для кожного матеріалу свою фарбу треба обирати. За власний будинок не берусь. Думаю, раптом не зможу завершити. Для себе я розмалювала гребінець і одну кухонну дошку.

     

    – Ви працюєте на замовлення?

    – Так. Найбільше замовлення було перед Новим роком – розписати 80 блокнотів: 40 – у червоному кольорі, 40 – у зеленому. Фірма замовила для своїх працівників. І жоден із них не був схожим на інший. Кожен мав індивідуальний малюнок. Ніколи не намагалася одну й ту саму роботу зробити двічі. А паралельно ще розмальовувала 30 новорічних кульок і декілька гребінців. Бо залишається фарба, то треба її використати.

     

    – А де проводите власні майстер-класи з петриківського розпису?

    – Майстер-класи проводжу теж на замовлення. Був випадок, коли київська школа замовила для одного класу захід. По завершенні прийшли вчителі й собі попросили влаштувати для них, дорослих. За два тижні та сама школа мене знову запросила до іншого класу. Бо дітям сподобалося. Тим паче, малювали не на папері, а на якомусь виробі, що залишається їм на згадку, його можна подарувати мамі або бабусі.

    Аби замовити виріб з петриківським розписом або майстер-клас, звертайтеся до Ольги Палій –
    +38 (067) 973 72 97

     

    Підкорення іноземців

     

    – Розкажіть про ваші виставки, як ваші роботи зустрічали за кордоном?

    – До Німеччини я їздила зі своєю колежанкою. Там ми представляли Україну: один день – виставка у музеї, другий – у посольстві. Німці були вражені, із задоволенням пробували малювати на майстер-класах, що ми там влаштовували. Дивувалися: «Малювати пальцями, як це? Що це – «кошачка», котик не постраждав?» Бо ми, майстри, робимо самі собі пензлики з котячої шерсті. Саме пальцями та кошачками твориться Петриківка. Так історично склалося, що іншого люди не мали й малювали пальцем і саморобним приладдям. Брали шерсть із різних тварин і намагалися зробити пензлики. Але жодні не виходили настільки ніжними та витонченими, як із кішки.

    – Потім була Болгарія?

    – Два роки тому їздила до Болгарії, представляла Україну на міжнародному фестивалі ремесл «Етер». Там були представники з понад 30 країн. Чудові майстри ручної роботи показували своє мистецтво. Мої майстер-класи та сувенірна продукція з петриківським розписом мали великий попит.

     

    – До якої країни готуєтеся зараз?

    – Зараз готуюся до фестивалю, що відбудеться наступного року в Іспанії. Сувенірну продукцію готую і мальовки, вони також користуються попитом. Іноземцям подобається кухонне приладдя – лопатки, ложки, сільнички, цукерниці, горщики, тарілочки, миски. Також речі з догляду – гребінці, скриньки для зберігання, дзеркальця. А ще екоіграшки – брязкальця, свистки, дзиґи.

    🟢 Марія САМАНЮК

    Фотограф – Олександр ЦИПЕНЮК

     

    Читайте також

    «Найбільші вороги у реабілітації — біль і стрес»

    Читати далі

    «Виспівати» горе

    Читати далі

    Згуртувались і боролись

    Читати далі

    «Ми перед вами на колінах!»

    Читати далі

    «Найважче бачити стареньких, про яких забули…»

    Читати далі

    «З палицями йду, як королева»

    Читати далі

    Суперфуд із Нових Петрівців

    Читати далі

    «Вийшли по продукти — а тут чеченці…»

    Читати далі

    Робота на пенсії та допомога небайдужих

    Читати далі

    Накидки-невидимки для перемоги

    Читати далі

    «Воїн, що вселяє віру в перемогу»

    Читати далі

    Пережити війну

    Читати далі

    День, який триває два роки

    Читати далі

    Статус “дитина війни” — як оформити

    Читати далі

    Нагороди для наших героїв

    Читати далі

    Кому і скільки перепаде з бюджету

    Читати далі

    Вже давно назріла мобілізація економіки

    Читати далі

    Кришечки — для протезів, банки — для свічок

    Читати далі

    Петрівчан побільшало

    Читати далі

    «Відремонтували» на кримінал

    Читати далі

    Війна забрала життя ще трьох захисників

    Читати далі

    Проводжаємо 2023 рік

    Читати далі