Валентина Головко: «Я все життя на сцені!»

    28 років жодне свято на землях Петрівської громади не минає без веселих пісень та обрядових дійств, що влаштовують молодиці народного аматорського фолькового ансамблю «Лютізька левада». Редакція «Київського моря» завітала до його керівниці Валентини ГОЛОВКО – берегині народних пісень, звичаїв, обрядів та історії рідного краю

     

    – Валентино Григорівно, звідки така любов до пісні?

    – З дитинства – вдома всі співали. У батька був гарний баритон, мама, її сестра теж співали. За батьковою лінією – всі співали. Прийдуть у гості тьотя з чоловіком, дядько з жінкою, батько і мама – і вже цілий хор. Статки тоді були невеликі, піаніно не купити. Батьки корову продали, аби придбати баян і вчити мене музики. Я все життя на сцені – у школі почала співати з подругою в дуеті, потім у шкільному хорі. Ми по району перші місця здобували.

     

    – Ваша вища освіта також із музикою пов’язана?

    – Я закінчила в Мукачеві музичний відділ педучилища за фахом «музичний керівник». Потім – педінститут ім. Максима Горького (нині – Михайла Драгоманова) – викладач російської мови, літератури та музики. В інституті у нас була академічна капела, її керівником був Олександр Петровський, який раніше керував хором в Оперному театрі. То нас не лише по Україні, возили в Москву, Литву, Грузію. Пригадую, у 1965 році на з’їзді профспілок перший раз побачила Софію Ротару.

     

    – А після інституту ви повернулися до Лютежа?

    – Так, я прийшла працювати у Лютізьку школу. Викладала музику й російську, чотири роки працювала завучем. Тут створила учительський хор академічного співу, він існував 20 років. На березневі канікули щороку проводили конкурс, де ми завжди здобували перше місце у Вишгородському районі.

     

    – А як виникла «Лютізька левада»?

    – У 1993 році ми зібралися у сільському клубі на вечорниці, я написала сценарій. Запросили працівників лісництва, школи, пошти, сільради – усіх. Учні старших класів колядували, ми співали. Після офіційної частини просто співали разом пісень, щось згадували-розказували. І тоді виникла ідея: якщо у нас без репетиції так гарно виходять українські пісні, створімо ансамбль «кому за 30». Одразу 12 жінок погодились ходити. Наступного тижня вже була перша репетиція.

     

    – Як аматорський колектив потрапив на телебачення?

    – На тих вечорницях був Анатолій Драмарецький. Харизматичний, з вусами, грав на бандурі, він до нас долучився вже у 1995 році, став солістом. Анатолій Панасович домовився, аби нас запросили на передачу «Суботні зустрічі» на радіо. Я тоді подумала: тепер треба організувати виступ на телебаченні. Була передача «Надвечір’я» з Тамарою Щербатюк, де вона сама пропонувала: хто хоче поділитися з нами, розказати про свій колектив, у чому його особливість. Я збагнула, що дійсно у нас особливий колектив. У Лютежі живуть переселенці із затоплених сіл, в ансамблі двоє було зі Старосілля, двоє – з Бірок.

     

    – Це села, що були затоплені через створення водосховища – Київського моря?

    – Так, 14 сіл затопили. Я розповіла Тамарі Володимирівні про ці села, про історію створення ансамблю; що люди – різних спеціальностей, різного віку, з різних куточків нашого району. 19-20 травня 1996 року до нас приїхало телебачення. Дружба з «Надвечір’ям» тривала, вони бачили, що ми легкі на підйом. Кудись терміново треба, подзвонили, день-два – і ми вже готові. Саме Тамара Володимирівна в одній із передач сказала: «Керівники Київської області, я хочу звернути вашу увагу, що «Леваді» вже пора звання присвоїти». А тоді з’ясувалося, що нам за пару тижнів до того надали звання «народного колективу».

     

    – Ви також із гуртом Юрка Юрченка «Юркешем» у програмі «Фольк-music» у 2011 році виступали?

    – «Фольк-music» попросив виконати пісню, якої ніхто ще не співав. Ми запропонували таку: «Грицька, Федька, ще й Івана, ще й Миколу та Степана, Кирпа, Гната, ще й Кирила, і Данила, і Гаврила…» – 17 чоловічих імен треба запам’ятати. І ми були вже вивчили цю пісню, записали, дали артисту – це був Юркеш. А він: «Я не можу це запам’ятати. Буду читати з папірця». Нам сказали, що так не можна, й попросили вибрати легшу пісню. Тоді заспівали «Розкажу я вам, кума». Також нас запрошували у «Сільський час» і «Доброго ранку».

     

    – Географія виступів – уся Україна?

    – Від 1993 року ми постійно були учасниками фольклорного фестивалю імені Павла Чубинського. Щороку взимку, до дня народження Павла Платоновича, фестиваль відбувався у різних місцях. Від 2007 року ми беремо участь у фестивалі української народної пісні «Серпневий заспів» імені Юрія Штельмаха в Іллічівську. Демонстрували різні обряди у музею народної архітектури та побуту України «Пирогів», у Мамаєвій Слободі, в етнографічному музеї «Хата Савки». У столиці виступали на різних підприємствах, на Майдані Незалежності, в Українському домі, у Палаці «Україна». Минулого року їздили в Болгарію, здобули гран-прі.

     

    – Останній рік особливий. Яка нині доля «Лютізької левади»?

    – У 2014 році згорів наш клуб, зараз ми закріплені до Гути, але туди їздити не завжди транспорт навіть є. Там холодно, опалення тільки на свята. Тому займалися у сільраді. Роман Володимирович, наш новий завідувач клубу, попросив показати, як ми репетируємо, я показала. А він мені пише: «Треба дистанційно». Я спробувала – майже у половини немає смартфонів, то як нам займатись? А тоді збагнула, що я два роки не була у відпустці. Замість дистанційки я краще піду відпочину два місяці. А коли буде треба, ми знайдемо пісні для концертів.

     

    Розмовляла Марія САМАНЮК

     

     

    Читайте також

    Петрівська громада заслуговує мати власний майданчик для спілкування

    Читати далі

    Музей пам’яті про героїв

    Читати далі

    Міла Веденьєва: «Дівчата одягають віночки й розцвітають»

    Читати далі

    Битва за сміття

    Читати далі

    Як спекти паску?

    Читати далі

    Валентина Головко: «Я все життя на сцені!»

    Читати далі

    Що можна, а що заборонено у піст?

    Читати далі

    Католики вже відшукали яйця, заховані великоднім кроликом

    Читати далі

    Чи йти до храму на Великдень?

    Читати далі

    «Київське море» поновлює роботу!

    Читати далі

    Фарбований лис. Як Старенький змінював політичні партії і нарешті «позеленів»

    Читати далі

    «Любі друзі» Старенького. Як оточення Новопетрівського сільського голови розжилося земельними ділянками

    Читати далі

    Veolia бере участь у тендері на збирання відходів із території Петрівської громади

    Читати далі

    Попри пандемію, на Київщині зросла кількість підприємців

    Читати далі

    Розпочався запис дітей до Новопетрівського дитсадка «Петрик»

    Читати далі

    Обласна гаряча лінія щодо COVID-19

    Читати далі

    Петрівська громада вимагає вирішити проблему сміттєзвалища

    Читати далі

    У Нових Петрівцях згорів будинок пенсіонерів

    Читати далі

    Прокуратура розпочала перевірку законності маєтку Кличка у Лютежі

    Читати далі

    Жителі Старих Петрівців перекрили рух дорожньої техніки, щоб захистити водогін

    Читати далі

    Вибори у Петрівській громаді: перші кандидати

    Читати далі

    Громада села Старі Петрівці звернулася до Президента України

    Читати далі