Міла Веденьєва: «Дівчата одягають віночки й розцвітають»
Дата публікації: 27.05.2021
Захоплення Криму, війна на Сході України поділили її життя на «до» і «після». Вона свідомо перейшла на українську мову, в її гардеробі з’явилася перша вишиванка. Аби не втратити себе через емоційне виснаження, вона почала створювати українські віночки чарівної краси. Газета «Київське море» познайомилася з майстринею Мілою ВЕДЕНЬЄВОЮ з Лютежа
Перший замовник – село Лютіж
– Що спонукало вас стати майстринею з виготовлення вінків?
– 1040 років – ювілей Лютежа, це було у 2015. І Тамара Григорівна САВЕНОК, тоді голова Лютізької сільської ради, а зараз староста нашого села, каже: «Ти завжди в таких гарних вбраннях і вінках. Де ти їх береш? Нумо нам замовимо на свято». Я їй: «Тамаро Григорівно, давайте я вам зроблю». І я зробила першу велику колекцію для наших дівчат лютізьких. І наразі на всі свята дівчата у нас гарно вбрані.
– Скільки часу потрібно, аби створити великий вінок?
– Якщо потрібно дуже швидко на захід якийсь, я можу зробити за одну добу. А зазвичай – до трьох діб. Я повинна промалювати весь процес у голові, зрозуміти, який це вигляд матиме, тоді зрештою й виходить гарно. Кожен новий вінок ніколи не схожий на попередній.
– Ви використовуєте вже готові квіти?
– Так, я замовляю у перевірених фірмах, що займаються декором. У них широкий вибір. Я підбираю собі за кольоровою гамою. Часом мені під замовлення привозять із Польщі та Китаю, але, як кажуть, фабричного, тобто якісного китайського виробництва.
– Скільки коштує ваш віночок?
– Від 2 700 до 3 000 грн. Вони просто дуже коштовні за матеріалами.
– А ще – дуже великі й, напевно, важкі?
– Вони дуже добре сидять на голові, правильно відцентровані. Дівчина одягає вінок на свято, ходить так цілий день – і ніякого дискомфорту. Головне – знати, як зафіксувати на голові, й можете стрибати через вогнище, робити все, що завгодно.
– Хто купує у вас віночки?
– Доволі багато замовляють за кордон, коли їдуть на день народження до своїх рідних або друзів. Пакуємо красиво у великі коробки для капелюхів. Ще роблю на замовлення для театрів, для вечірок, на свято.
Для дівчат Петрівської громади – фотосесії безплатні
– А для фотосесії можна взяти віночки на користання?
– Можна. Я зробила окрему колекцію, що постійно використовується на фотосесіях, фестивалях або інших заходах. На партнерських умовах співпрацюю з модельним агентством у Києві. Щотижня у них знімається до 180 дітей.
– Ви у себе вдома також студію організували?
– Так, хочу наших дівчат місцевих зробити зірочками. Запрошую дівчат Петрівської громади на безплатні фотосесії.
– На яких знакових фотосесіях були віночки?
– Наприкінці минулого року «Місис Україна». Для десяти дівчат-переможниць зробили етнофотосесію у вишиваночках і віночках. Потім зробили зі світлинами календарі.
– Напевно, багато захопливих відгуків отримуєте?
– Так. Навіть чоловіки говорять: «Міло, ви собі не уявляєте, ніколи не бачив до цього, як розквітають жінки. Як навесні бутони». Це безмежне задоволення – спостерігати магію перевтілення. Дівчата приміряють і розквітають, як квіточки. Усі виставляють ці фотографії на аватарки в соціальних мережах. Дівчатка збирають численні компліменти. Це надихає зробити усіх такими гарними.
Довідка. Міла ВЕДЕНЬЄВА:
- засновниця бренду «Творча Майстерня Mila Ukraina»;
- голова Департаменту культури Всеукраїнської громадської організації «Територія жінок»;
- авторка всеукраїнського мистецького проєкту «Вдягаю українське і вас запрошую»;
- творча діячка у Жіночій Діловій палаті України;
- волонтерка від 2014 року, як дипломований психолог-інструктор, алопат і сексолог допомагала в реабілітації переселенців та осіб, які зазнали насилля, поранень і втрат у АТО;
- засновниця, модераторка та ведуча прямих ефірів рації Zello «Україна – не Росія»;
- координаторка і репортерка мистецьких етнофестивалів у Межигір’ї, в Національному Музеї народної̈ архітектури та побуту України «Пирогів» та інших;
- засновниця етнопроєкту «Янголам за моєю спиною» (складання відеолітопису українських народних творчих колективів «Веснянка», «Лютізька Левада», «Серпанок», «Бабине літо», «Дивина» та інших);
- засновниця етнопроєктів «Коріння», «Спадок»;
- членкиня Координаційної ради зі створення Національного некрополя «Український пантеон героїв» на основі проєкту відродження Межигірського Спасу.
🟢 Марія САМАНЮК
Читайте також

Ця чарівна купальська ніч

Півонії, обійми і донати для фронту

«Якщо загину, нехай мене поховає дядя Коля»

Від футболу до таборів закордоном

Запустити серце — врятувати життя

Два роки чекали на диво
Два роки чекали на диво
Забрала хвороба
Право на власне майбутнє
Вимір відповідальності
Пам’ять, що гартує, та відповідальність, що рятує
«Плани, яким не судилося здійснитися»
«Завжди допомагав товаришам»
«На нього завжди можна було покластися»
Загинув на Донеччині за Україну