Акварель, гуаш і трохи спокою

Як у Нових Петрівцях працює артстудія

Діана Мокєєва — за освітою інженерка-економістка. Але її покликанням і справою життя стало малювання та навчання дітей. У будинку культури в Нових Петрівцях діє артстудія мисткині. Тут діти вчаться працювати з фарбами, розвивають художні навички, а ще на годину відволікаються від тривог, новин і переживань. Сама Діана каже: для неї малювання — це насамперед спокій і медитація

Спочатку малювала з донькою

У день, коли ми домовилися з Діаною Мокєєвою про зустріч, повітряна тривога тривала довго. Але до початку заняття пролунав відбій, тож скасовувати його не довелося.

— Сьогодні буде, напевно, мало дітей, — припускає викладачка.

Одначе студійці поступово приходять. Вони приносять фарби, альбоми, пензлики та сідають за столи.
У маленьких дітей — гуаш, у старших — акварель. Врешті, назбиралося з десяток відвідувачів. Кожен поспішає привернути увагу
викладачки, розповідає новини.

Діана зазвичай пропонує дітям мирні теми для малювання, але часто уроки починаються з розмов про те, хто де ховався від обстрілів уночі та що куди летіло. Сьогодні діти малюють соковитий кавун.

«Я художник — я так бачу»: діти на заняттях у Діани Мокєєвої працюють з різними фарбами й техніками.
Фото: «Київське море»

Художниця-акварелістка

Діані Мокєєвій 41 рік, живе у Димері. Вона закінчила художню школу, однак при вступі до університету обрала інший, технічний напрям. До народження доньки працювала у фінансовій сфері, а після декрету повністю присвятила себе творчості й викладанню. Діана малює разом із дітьми та дорослими.

— Я не думала, що працюватиму з дітьми, але спочатку малювала зі своєю донькою, а потім — з її подружками. І якось пішла про мене слава, що я добре ладнаю з малечею. Так почали набиратися групи. Відтоді вже десять років я малюю з дітьми і дуже
задоволена цим, — розповідає Діана.

Вона пише картини переважно аквареллю — це її улюблена техніка.

— Люблю ці фарби за те, що вони одночасно і непередбачувані, і контрольовані. Ними можна досягати дуже класних ефектів за допомогою води. Хоча акварель вважається досить складною технікою, я надаю їй перевагу, бо вона так красиво розтікається! Це як медитація, — захоплено ділиться художниця.

Діана переважно малює квіти, фрукти, овочі. Іноді — пейзажі.

У вересні вона планує взяти участь у виставці, що відбудеться у природничому музеї в Києві.

— Натхнення я бачу у всьому. Мені взагалі здається, що всі рослини намальовані аквареллю. Я їх так бачу, — каже мисткиня.

Малювання — це спокій

Поки ми спілкуємося, діти працюють пензлями. Діана час від часу відволікається і підходить до учнів. Хтось малює швидко, хтось — довго і старанно.

Намалювати просто кавун недостатньо. Треба зобразити на ньому відблиск світла, зробити смужки різних відтінків, а також створити фон — будь-якого кольору, але не зеленого, щоб кавун не зливався з ним. Якщо дитина не знає, як отримати потрібну барву, викладачка показує, як змішувати фарби.

— Передусім малювання — це спокій. Коли ми малюємо, то заспокоюємося. Це дуже важливо насправді, особливо зараз. Можна відволіктися після повітряних тривог. Навіть після важких ночей мами часто пишуть мені: «Можна, ми прийдемо, все ж таки помалюємо, будь ласка», — розповідає Діана.

Заняття в артстудії відбуваються регулярно. Відвідувати їх можна з 3 років. Улітку викладачка не надто навантажує дітей, а з вересня вони працюють за навчальним планом у двох вікових групах.

— У нас програма простіша, ніж у художній школі. По-перше, ми обмежені в часі: заняття триває всього годину. По-друге, більшість дітей приходить до мене з танців або футболу. Якщо хтось планує вступати до художніх навчальних закладів, займаємося окремо, — пояснює Діана.

Є чимало професій, де навички малювання стануть у пригоді, зокрема графічному дизайнерові, мультиплікатору, майстрові татуювання. Тож діти свідомо готуються до вступу.
Викладачка додає з гордістю:

— Цього року один мій хлопчик вступив до коледжу на архітектора — на бюджет!

Досягненнями своїх учнів Діана Мокєєва пишається:

— Вони у мене і конкурси виграють, навіть гран-прі отримували на всеукраїнських. Також я пишаюся, що вони обирають художню спеціальність після закінчення школи, йдуть творчим шляхом.

Війна і мир на картинах

Коли дитяча картина готова, її треба висушити. Для цього у Діани є фен. Після такої обробки малюнок не липне, і діти можуть нести його додому та показувати батькам.

— Це в нас перед заняттями часте питання — чи можна забрати картину додому, — розповідає викладачка.

Діти, які швидко впоралися з кавуном, починають творити на вільну тему. Хтось малює домашнього улюбленця, а хтось — Карпати, де нещодавно побував із батьками.

Серед вихованців Діани є діти-ВПО та діти військових. Жінка згадує, як одного разу після початку повномасштабної війни, коли відкрився будинок культури і відновилися заняття, одна дівчинка запитала, чи можна намалювати військового.

— Вона зобразила солдата, який іде в поле. Наприкінці заняття сказала, що це її тато, який нині на війні. Так дитина переживала цю емоцію — вона її намалювала, — згадує викладачка.

Діана мріє, щоб усі її вихованці дочекалися своїх татусів з війни і показали їм свої малюнки. Щоб діти забули, що таке тривога, і з радістю розповідали перед заняттями про свої дитячі пригоди, а не про ховання від обстрілів.

Текст — Яна Осадча