З Америки — у Петрівську громаду

Як волонтерка зі США Ірина Рибитва допомагає землякам під час війни

На початку 2023 року часто говорили про повторний наступ росіян на Київ. Петрівська ДФТГ також готувалася до цього сценарію. Тимчасом на благодійному фестивалі у США збирали кошти на дрони, щоб передати прифронтовим територіям. Кілька дронів надіслали Петрівській громаді. Саме завдяки цьому наші тероборонівці вчилися ними керувати, щоб потім застосовувати ці знання у війську. Дрони, сухпайки, турнікети, дефібрилятори та іншу допомогу передають завдяки Ірині Рибитві, яка з 2009 року живе у США. В Америці вона активно волонтерить у гуманітарному центрі при Українському соборі святого Андрія у місті Сільвер-Спринг, штат Меріленд, поблизу Вашингтона. Настоятель храму о. Володимир Штеляк. У Старих Петрівцях досі мешкає її мама, тітки та двоюрідні сестри

Вийшла заміж за американця

Ірина народилася 1974 року в Києві, але Старі та Нові Петрівці знає з дитинства. Приїздила сюди до тіток і двоюрідних сестер. Десь у 2000 році купила в однієї з родичок стару хату у Старих Петрівцях, і вони з мамою туди переїхали. Ірина працювала в Міністерстві закордонних справ, часто була в закордонних відрядженнях, у село приїздила коли на тиждень, а коли на місяць.

З Україною в серці: Ірина Рибитва багато років живе в США, водночас щиро вболіваєі підтримує Батьківщину. Фото надане І. Рибитвою

В 2009 році Ірина працювала в посольстві України у Вашингтоні. Там познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, американцем. Одружилася. Має двох дітей. У Сполучених Штатах їй багато чого подобається, але за рідною землею сумує.

— Мені здається, що у США немає такого українця чи українки, які б не сумували за Україною. Я звикла, і життя моїх дітей — тут, але батьки, брат і родичі в Україні, — розповідає Ірина Рибитва.

Нині жінка викладає у суботній школі для українських дітей мову та літературу. У вільний час волонтерить, а також займається крафтом, робить мініатюрні ляльки-мотанки.

Стиль життя — волонтерство

Попри тривалий період життя у США, Ірина залишається православною християнкою, і зараз вона парафіянка Українського
собору святого Андрія. При храмі є благодійна організація Сестринство Святої Ольги, до якої Ірина доєдналася й почала волонтерити. Після повномасштабного вторгнення там створили величезний гуманітарний центр для допомоги українцям.

— Ви не уявляєте, скільки людей, як українців з діаспори, так і американців, приходило до церкви у 2022 році. Двері були відчинені цілодобово. Люди приходили просто молитися, приносили гуманітарну допомогу, пожертви. Так організувався наш гуманітарний центр, який досі працює і, думаю, працюватиме, доки не закінчиться війна, — розповідає Ірина.

За словами волонтерки, зараз обсяги допомоги українцям трохи зменшилися, але робота все ж триває.
Пріоритет — постачання прифронтовим територіям та військовим. Ірина Рибитва у складі гуманітарної місії їздила в Херсон, волонтери привезли дітям і вчителям ноутбуки і комп’ютери для навчання онлайн. Для відділу соціального служіння ПЦУ «Параволан», що займається евакуацією поранених, гуманітарний центр закупив машини швидкої допомоги, якими перевозили
поранених військових зі стабілізаційних центрів у шпиталі. Ірина безпосередньо брала участь в одній із поїздок до стабпункту Краматорськ-Дружківка, коли приїздила в Україну.

Від м’яких іграшок до дронів

Петрівській громаді Ірина Рибитва почала допомагати ще до повномасштабної війни. Спочатку це була точкова допомога малозабезпеченим і хворим людям.

Жінка також запам’ятала історію часів ковіду. Тоді до церкви завітали 80-90-річні українки, яких у Штати привезли маленькими дівчатками, вони принесли велику кількість м’яких іграшок.

Ці іграшки поїхали в Україну, їх розіслали по дитячих будинках, зокрема і в Нові Петрівці, у колишній дитбудинок «Пролісок».
Після лютого 2022 року характер допомоги громаді змінився. 2023-го Ірина Рибитва приїхала у Петрівську громаду й навела потрібні контакти: із заступницею сільського голови Кристиною Басок, зі старостою Старих Петрівців Оленою Антонюк, священниками, військовими.

Тероборонівцям нашої громади волонтери передали 15 дронів, допомогли придбати машину для захисника. Постійно передають для війська сухпайки і турнікети.

— Я ціную будь-яку допомогу, бо вона наближає нас до Перемоги. Тому від імені всієї нашої громади щиро вдячна за цю систематичну підтримку, — наголошує заступниця сільського голови Кристина Басок.

Зазвичай Ірина пересилає допомогу саме Кристині або своїй мамі. І вони вже дзвонять безпосередньо військовим.

— Особливо важливі сухпайки, бо їх скидають дронами на ті позиції, куди інакше продукти не відправиш, — розповідає волонтерка.

Обладнання, що рятує

Цьогоріч гуманітарний центр передав у Нові Петрівці два дефібрилятори: один у консультативно-діагностичний центр, а другий — дитячому садку «Петрик».

— Ці дефібрилятори нам подарував один з американських благодійних фондів. Передусім розсилали стабілізаційним пунктам, які на фронті, а потім — цивільним. А я про свою Петрівську громаду ніколи не забуваю, — запевняє Ірина.

Все починається з милосердя

Ірина Рибитва часто розповідає своїм знайомим американцям про воєнне життя в Україні.

— Багато хто дивується, не розуміє, що тут люди продовжують жити, попри постійну загрозу. Я кажу, що в Україні немає безпечних місць, бо у будь-який, навіть віддалений від фронту район чи село може прилетіти ракета або дрон, — тривожиться волонтерка.

Ірина всім серцем вірить в українську Перемогу, бо добро завжди перемагає зло.

Відвідати Петрівську громаду збирається наступного року, каже:

— Не хочу з порожніми руками їхати!

Планує реалізувати гуманітарний проєкт разом зі своїм благодійним центром при Українському соборі святого Андрія у місті Сільвер-Спринг, однак деталями не поділилася, готує для земляків сюрприз.

Текст — Яна Осадча