Війна забрала після фронту

    Дата публікації: 03.08.2026

    Після років служби та боротьби за Україну Петрівська громада втратила свого земляка — ветерана Володимира Шумейка. Через пережите на війні та отримані поранення серце захисника передчасно зупинилось. Попрощатися з героєм 11 липня зібралися рідні, побратими та односельці

    Володимир — корінний новопетрівчанин, народився 1975 року. Він закінчив Новопетрівську загальноосвітню школу №1, а потім отримав спеціальність слюсаря-зварювальника у професійно-технічному училищі. 1992 року проходив строкову службу в прикордонних військах України. Згодом, до 1999 року, служив в органах МВС.

    З перших днів повномасштабного вторгнення Володимир Михайлович приєднався до територіальної оборони Петрівської громади. У серпні 2022 року чоловік пішов у ЗСУ, служив у 58-ій окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського. Воював на Донеччині в районах Зайцевого, Бахмута, Соледара, Ямполя, поблизу Лимана, а також виконував бойові завдання на Харківському напрямку. Дістав мінно-вибухове поранення. Після цього в липні
    2023 року Володимира Шумейка перевели до роти охорони Вишгородського районного ТЦК та СП.

    У серпні 2024 року вийшов на пенсію по інвалідності. Та, на жаль, не судилося чоловіку дожити до старості. Серце ветерана передчасно зупинилось… У Володимира Миколайовича залишилися мама, дружина та двоє синів. Старший служить у ЗСУ, а меншому всього 10 років.

    Після відспівування у Свято-Покровській церкві військового поховали на кладовищі у Валках. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким захисника.
    Вічна пам’ять і слава Герою.

    Читайте також

    Війна забрала після фронту

    Читати далі

    Випробування спекою і сухими кранами

    Читати далі

    Два роки чекали на диво

    Читати далі

    Забрала хвороба

    Читати далі

    Право на власне майбутнє

    Читати далі

    Вимір відповідальності

    Читати далі

    Війна забрала після фронту

    Читати далі

    Випробування спекою і сухими кранами

    Читати далі

    Два роки чекали на диво

    Читати далі

    Забрала хвороба

    Читати далі

    Право на власне майбутнє

    Читати далі

    Вимір відповідальності

    Читати далі

    Пам’ять, що гартує, та відповідальність, що рятує

    Читати далі

    «Плани, яким не судилося здійснитися»

    Читати далі

    «Завжди допомагав товаришам»

    Читати далі

    «На нього завжди можна було покластися»

    Читати далі