«На нього завжди можна було покластися»

    Дата публікації: 06.05.2026

     

    Великодній тиждень став дуже важким для Петрівської громади, адже 10 квітня, у Страсну п’ятницю, знову прощалися з військовим. Нові Петрівці віддали шану землякові, молодшому сержанту Ігореві Коновалу.

    Захисник народився 5 березня 1989 року в цьому селі, тут провів дитячі роки.

    Навчався у Горенській середній школі. До повномасштабної війни працював завідувачем складу автомобільних запчастин на підприємстві «Інтеркарс».

    На захист Батьківщини Ігор став на початку вторгнення, вступивши до лав Гостомельського добровольчого формування територіальної громади. У січні 2023 року був мобілізований у Збройні Сили України.

    Проходив військовий вишкіл у Німеччині.

    Воював у складі 82-ї окремої десантно-штурмової бригади. Дістав поранення, однак після лікування продовжив службу в 67-ій окремій механізованій бригаді, у батальйоні безпілотних систем.

    4 квітня 2026 року воїн загинув на Покровському напрямку, поблизу населеного пункту Олексіївка під час виконання бойового завдання.

    У героя залишилися дружина, неповнолітня донька, батьки та брат.

    Прощалися з Ігорем Коновалом у двох громадах: Гостомельській і Петрівській. Проводжали живим коридором з рідного дому в Горенці у бік ПущіВодиці. Звідти похоронна процесія рушила в Нові Петрівці, де полеглого захисника також зустрічали квітами. Відспівали його у Свято-Покровській церкві й поховали на кладовищі поблизу музею.

    — Наша бойова родина зазнала непоправної втрати. Достойна, порядна людина, вірний товариш і побратим, на якого завжди можна було покластися, — написала про Ігоря його посестра Оксана Рубаняк.

     

    Щирі співчуття родичам та друзям загиблого. 

     

    Читайте також

    Два роки чекали на диво

    Читати далі

    Забрала хвороба

    Читати далі

    Право на власне майбутнє

    Читати далі

    Вимір відповідальності

    Читати далі

    Пам’ять, що гартує, та відповідальність, що рятує

    Читати далі

    «Плани, яким не судилося здійснитися»

    Читати далі

    Два роки чекали на диво

    Читати далі

    Забрала хвороба

    Читати далі

    Право на власне майбутнє

    Читати далі

    Вимір відповідальності

    Читати далі

    Пам’ять, що гартує, та відповідальність, що рятує

    Читати далі

    «Плани, яким не судилося здійснитися»

    Читати далі

    «Завжди допомагав товаришам»

    Читати далі

    «На нього завжди можна було покластися»

    Читати далі

    Загинув на Донеччині за Україну

    Читати далі

    Замість весільного маршу — прощання

    Читати далі