День, який триває два роки

Уже минуло два роки, відколи розпочалася велика війна. 24 лютого 2022 року поділило життя всіх нас на «до» і «після». Частина наших земляків з першого дня зі зброєю в руках боронить нашу Батьківщину. Хтось, рятуючи дітей від війни, виїхав за кордон і звідти, чим може, допомагає нашим захисникам. Багато хто лишився у громаді: працює, волонтерить, донатить. Усі мрії й попередні плани перекреслила війна. Тепер вже два роки у нас одна на всіх спільна мрія — перемога та мирне життя.

На жаль, частина петрівчан заплатила за цю мрію занадто дорого — віддавши своє життя за Україну. І наш обов’язок — пам’ятати та шанувати кожного й кожну, хто поповнив небесне військо.

Петрівська громада зустріла велику війну сміливо та войовниче: шукали зброю, робили «коктейлі Молотова» і під ракетами годували наших захисників. Про те, як Петрівська громада пережила перший тиждень повномасштабного вторгнення, — читайте в «Темі номера».

Страх, невизначеність майбутнього, туга за своєю половинкою — всім непросто пережити, особливо тяжко це дається жінкам. Тому у нашому матеріалі ми розповідаємо, як долають психологічні труднощі жительки нашої громади. Для цього вони організували психологічні зустрічі. Там співають, вишивають, роблять духмяні свічки й разом із подругами «пропрацьовують» найтяжчі емоції у своєму житті — втрати коханих чоловіків чи дітей. Жінки підтримують та допомагають одна одній. І наголошують: вчаться піклуватися не лише про інших, а й про самих себе.

А у нашій статті можете дізнатися, як реабілітаційний центр у Лютежі повертає втрачене здоров’я цивільним та військовим, які отримали інвалідність. Вони пережили найстрашніші й найтрагічніші моменти свого життя, через що вимушені проходити болісну реабілітацію. Однак у нашій громаді більшість з постраждалих не тільки покращують здоров’я, а й знаходять втрачені спокій і тишу.

Війна внесла свої корективи у життя кожного з нас. Тож доки наші захисники мужньо борються з окупантами, аби звільнити Україну, ми мусимо робити все можливе, щоб їм допомогти. І найкращою підтримкою є турбота — і про себе, і про них.

Олександр Сагура, засновник газети «Київське море»