Загинув у Курський області

    Дата публікації: 12.11.2024
    10 ЖОВТНЯ ПЕТРІВСЬКА ГРОМАДА ТА ПОБРАТИМИ З ГЛИБОКИМ СУМОМ ПОПРОЩАЛИСЯ З ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЕМ З ЛЮТЕЖА ВОЛОДИМИРОМ КЛИМЕНКОМ

    10 жовтня Петрівська громада та побратими з глибоким сумом попрощалися з військовослужбовцем з Лютежа Володимиром Клименком

    Захисник народився 23 лютого 1979 року в Лютежі, де здобув освіту в місцевій загальноосвітній школі. Протягом останніх 16 років він працював оператором лінії в компанії «Альянс» у селі Синяк Бучанського району.

    28 травня 2024 року Володимира було мобілізовано до лав Збройних Сил України, де служив навідником 2 механізованого відділення в/ч А0243, 3 механізованого взводу, 3 механізованої роти. Воював на різних напрямках, захищаючи Батьківщину від агресора. Останнім місцем служби нашого земляка стало селище Фанасєєвка в Курській області, де він загинув 20 вересня 2024 року, виконуючи бойове завдання.

    Односельці згадують полеглого воїна як людину доброї вдачі, що була готова завжди прийти на допомогу. Його спокійний характер, відкритість і працелюбність були прикладом для всіх, хто знав чоловіка.

    — Вова був чемною та доброю людиною. Ми з ним змалку знайомі, виросли разом, ходили рибалити, відпочивали на морі, — з теплом згадує сусід і друг дитинства Руслан Ткаченко. — Він завжди був поруч, коли це було потрібно. Знаєте, навіть коли ми були дітьми, Володя якось по-дорослому підходив до життя, він був надійним і завжди відповідав за свої слова.

    Його смерть стала важкою втратою для родини. У Володимира Клименка залишилися дружина та двоє неповнолітніх дітей — 16-річна донька та 5-річний син.

    Світла пам’ять герою, співчуття рідним!

     

    Фото зі сторінки Facebook Петрівської сільської ради

    Читайте також

    Два роки чекали на диво

    Читати далі

    Забрала хвороба

    Читати далі

    Право на власне майбутнє

    Читати далі

    Вимір відповідальності

    Читати далі

    Пам’ять, що гартує, та відповідальність, що рятує

    Читати далі

    «Плани, яким не судилося здійснитися»

    Читати далі

    Два роки чекали на диво

    Читати далі

    Забрала хвороба

    Читати далі

    Право на власне майбутнє

    Читати далі

    Вимір відповідальності

    Читати далі

    Пам’ять, що гартує, та відповідальність, що рятує

    Читати далі

    «Плани, яким не судилося здійснитися»

    Читати далі

    «Завжди допомагав товаришам»

    Читати далі

    «На нього завжди можна було покластися»

    Читати далі

    Загинув на Донеччині за Україну

    Читати далі

    Замість весільного маршу — прощання

    Читати далі