Війна забрала життя ще трьох захисників

У січні петрівчани провели в останню путь трьох відважних воїнів, які загинули на передовій

19 січня у громаді віддали шану Андрієві Костану. Чоловіка до лав ЗСУ призвали 3 березня 2023 року.

Воїна згадують як доброго сина, брата, люблячого чоловіка, найкращого батька й дідуся. А викладачі Андрія — як старанного учня та справжнього майстра своєї справи. Члени родини про Андрія Івановича відгукуються зі слізьми в голосі: загибель воїна — це втрата для всіх, хто його знав. Любов Лозован, донька полеглого захисника, запевняє: для неї тато житиме вічно.

— Андрій ніколи не відмовляв у допомозі. До нього завжди можна було прийти й отримати, що тобі потрібно — слушну пораду або поміч. У нього руки були золоті, він був такий мудрий. І втрата Андрія — страшна для всіх нас, бо гинуть наші найкращі, — крізь сльози розповідає родичка воїна Ганна.

Відважний захисник у віці 52 років загинув на передовій — поруч із бліндажем, у якому перебував військовий, влучив ворожий снаряд. У день прощання з воїном дорога, якою рухалася похоронна процесія, була всіяна живими квітами, обабіч на колінах стояли десятки петрівчан.

Наступного дня, 20 січня, Петрівська громада в останню путь провела В’ячеслава Правдивого. Чоловік народився 13 листопада 1984 року в селі Нові Петрівці. Навчався у місцевій Новопетрівській ЗОШ № 1.

В’ячеслав — ветеран АТО. Ще раніше, до початку повномасштабного вторгнення, він передбачав: «Ситуація в країні така, що невдовзі ми свої УБД скрутимо в трубочку і сховаємо далеко». 7 квітня 2022 року В’ячеслава Правдивого було мобілізовано до лав ЗСУ. Мужній захисник пройшов «гарячі точки» й загинув, виконуючи свій військовий обов’язок, 13 січня на Донеччині.

У Новопетрівському ліцеї свого випускника згадують як хороброго, справедливого та чесного чоловіка.

— Слава завжди мав власну точку зору, яка ніколи не суперечила моральним цінностям. Коли почалося повномасштабне вторгнення, він не зміг лишитися байдужим, мужньо став на захист України. За неї та за всіх нас віддав своє життя. Був справжнім борцем, тепер навіки став небесним воїном. Віримо, що за Славка помстяться його побратими, — кажуть освітяни.

У вічність В’ячеслава Правдивого провели сотні петрівчан і побратимів, опустившись навколішки на центральній вулиці громади.

28 січня у Старих Петрівцях відбулося ще одне прощання — із захисником Анатолієм Синяком. Воїн поліг 23 січня у бою на Донеччині, віддавши життя за Україну. Побратим Анатолія Віктор пригадує: на товариша завжди можна було покластися, адже був дуже відповідальним, добрим і чесним.

— Траплялися різні ситуації. І навіть коли було голодно, холодно, Толік віддав би свій пайок або речі, якщо ті допомогли б побратимам, — запевняє військовий.

У скорботі лишилася мати Анатолія Синяка. Сусіди, присутні на похованні, заприсяглися: тепер у пам’ять про воїна, що поклав життя за свободу рідної землі, мусять дбати про жінку.

Фото з фейсбук-сторінки Петрівської сільської ради