Загинув Герой України

    Дата публікації: 02.11.2022
    ілюстрація до статті

    Віктор Глушенок знайшов вічний спочинок у Старих Петрівцях

     

     

    Четвертого жовтня наша громада провела в останню путь загиблого воїна Віктора Глушенка.

     

    – Він не був військовим за професією, але пішов на війну добровольцем ще 2014 року, одразу після Майдану, в «Айдар», – каже його двоюрідний брат Дмитро Глушенок. – У 2016 році отримав орден «Герой України». Постійно був на війні, заїжджав лише побачити маму.

     

    Віктор Глушенок зазнав тяжкого поранення, захищаючи Україну на Бахмутському напрямку. Був у госпіталі в Дніпрі, але, на жаль, врятувати його не вдалося. 29 вересня Віктор Олексійович пішов з життя. 16 вересня йому виповнився 51 рік.

     

    – У Віктора в січні цього року тільки закінчився контракт. Він повернувся додому й одразу пішов на війну знов, бо розпочалося повномасштабне вторгнення, – розповідає двоюрідна сестра воїна Світлана Сомик. – Залишилася старенька мама, сестра… Він був хорошим, спокійним, відповідальним, завжди намагався допомогти тим, хто цього потребував.

     

    На прощанні з воїном майоріли прапори України та прапор 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар».

     

    – Ви знаєте його як Віктора. А ми його в батальйоні «Айдар» знали як «Троля». Ми з ним були в багатьох непростих ситуаціях, можна багато про це розповідати. Але я можу його схарактеризувати лише трьома словами з великих літер: Воїн. Людина. Айдар. В «Айдарі» всі його знали й дуже поважали, – звернувся на прощанні побратим Віктора Глушенка.

     

    Віктор Олексійович не мав часу для себе, він дуже мало був у відпустці за ці роки, тому що головним своїм обов’язком вважав боронити державу. Неодноразово казав: «Якщо не я, то хто ж буде стояти там?»

     

    Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям та побратимам Віктора Глушенка. Вічна і світла пам’ять.

    Читайте також

    Два роки чекали на диво

    Читати далі

    Забрала хвороба

    Читати далі

    Право на власне майбутнє

    Читати далі

    Вимір відповідальності

    Читати далі

    Пам’ять, що гартує, та відповідальність, що рятує

    Читати далі

    «Плани, яким не судилося здійснитися»

    Читати далі

    Два роки чекали на диво

    Читати далі

    Забрала хвороба

    Читати далі

    Право на власне майбутнє

    Читати далі

    Вимір відповідальності

    Читати далі

    Пам’ять, що гартує, та відповідальність, що рятує

    Читати далі

    «Плани, яким не судилося здійснитися»

    Читати далі

    «Завжди допомагав товаришам»

    Читати далі

    «На нього завжди можна було покластися»

    Читати далі

    Загинув на Донеччині за Україну

    Читати далі

    Замість весільного маршу — прощання

    Читати далі