«Льоню, тебе не забудуть…»

12 березня Петрівська громада провела в останню путь лютежанина Леоніда Москаленка. Він народився 1967 року в Лютежі, тут закінчив школу, сюди повернувся після армії. Працював водієм вантажних автомобілів на різних підприємствах, жив просто і чесно, по-людськи. Був чоловіком і батьком.

30 квітня 2024 року Леоніда мобілізували до
війська. Він служив у лавах Національної гвардії України, боронив країну на Донецькому та Харківському напрямках. Загинув на Харківщині восени минулого року. Ідентифікувати його тіло та гідно
поховати вдалося лише тепер.

Леоніда Миколайовича з болем проводжали одразу три села. Попрощатися з героєм прийшли рідні, друзі, односельці, побратими. Коридори пам’яті зустрічали полеглого у Нових та Старих Петрівцях, а в рідному Лютежі останню шану вийшло
віддати, здається, все село. Учні Лютізького ліцею тримали великий український прапор, а оберемки квітів несли кілька військових.

Героя відспівали в рідній хаті й у храмі на честь Різдва Пресвятої Богородиці.

— Кажуть, людина йде з життя двічі. Перший раз — коли перестає битися серце, а другий — коли її забувають. Льоню, тебе не забудуть, — запевнила староста сіл Лютіж та Гута-Межигірська Тамара Савенок.

Нехай Леонідові Миколайовичу буде добре на небі.