Війна обірвала життя двох воїнів

    Дата публікації: 08.05.2024

     

    У квітні мешканці Петрівської громади провели в останню путь двох захисників — Ігоря Бровка та Руслана Кирієнка

     

    Ігор Бровко, молодший лейтенант, депутат Петрівської громади та вчитель музики, загинув від ворожого дрону 1 квітня. Чоловіка було мобілізовано до лав Збройних сил України в березні 2023 року. Останнім часом ніс службу біля Часового Яру на Донеччині, був командиром взводу.

     

    Волонтери та небайдужі збирали йому на автівку, яка була передана 28 березня Олексієм Пеняскіним, але Ігор встиг покористуватися нею всього кілька днів. Після його загибелі побратими вирішили пригнати автомобіль назад у громаду та передати місцевому військовослужбовцеві Азату Джуманіязову.

     

    Громада попрощалась із загиблим героєм 7 квітня.

     

    Сергій Миронов, депутат Петрівської сільської ради, розповідає, Ігор завжди був у центрі політичного і культурного життя громади, не лишався осторонь усіх важливих подій України.

     

    – Ігор був чуйним, розумним, добрим і надійним чоловіком. До нього завжди могли звернутися з будь-якого питання, він нікому не відмовляв, намагався допомогти кожному, якщо це було йому під силу. І це величезна втрата для всіх мешканців нашої громади. Співчуття всім рідним і близьким, — із сумом каже Сергій Геннадійович.

     

    В Ігоря Бровка залишилася дружина з маленьким сином, батьки та сестра.

     

    18 квітня в останню путь провели Руслана Кирієнка. Він був старшим солдатом, мав позивний «Моряк», який узяв на честь свого батька-моряка. З початку повномасштабного вторгнення захищав нашу область у складі Державної пожежно-рятувальної частини, а згодом вступив до лав ЗСУ, в десантно-штурмову бригаду.

     

    Чоловік отримав тяжкі поранення, борючись із ворогами на Донеччині. 14 квітня його серце назавжди зупинилося в лікарні.

     

    — Руслан не так довго був у нашому підрозділі, всього 5 місяців, але за цей час став важливою частиною нашої родини. Надзвичайно відповідальний, завжди допомагав своїм побратимам. Під час бойових завдань просився йти першим. На останньому під Тоненьким дуже гарно себе показав, багато атак було відбито саме їхнім розрахунком, але, на жаль, ціною життя Руслана, — зазначив командир його підрозділу пан Артем.

     

    Руслан Кирієнко був саме тією людиною, на яку завжди можна було покластися. Він надихав і показував приклад, сумлінно виконуючи свою роботу, аби захистити кожного. Це непоправна втрата для побратимів, односельців, друзів та родичів.

     

    У воїна залишилась дружина з двома дітьми, батьки та сестра.

     

    08.05.2024

    Читайте також

    Два роки чекали на диво

    Читати далі

    Забрала хвороба

    Читати далі

    Право на власне майбутнє

    Читати далі

    Вимір відповідальності

    Читати далі

    Пам’ять, що гартує, та відповідальність, що рятує

    Читати далі

    «Плани, яким не судилося здійснитися»

    Читати далі

    Два роки чекали на диво

    Читати далі

    Забрала хвороба

    Читати далі

    Право на власне майбутнє

    Читати далі

    Вимір відповідальності

    Читати далі

    Пам’ять, що гартує, та відповідальність, що рятує

    Читати далі

    «Плани, яким не судилося здійснитися»

    Читати далі

    «Завжди допомагав товаришам»

    Читати далі

    «На нього завжди можна було покластися»

    Читати далі

    Загинув на Донеччині за Україну

    Читати далі

    Замість весільного маршу — прощання

    Читати далі