Загиблі герої нашої громади
Дата публікації: 29.09.2022
На жаль, і в наші села почали привозити воїнів «на щиті». Тих, хто відчайдушно боронив волю всіх українців і поліг за свою країну
14 вересня в Старих Петрівцях відбулося прощання з Василем Горзовим.

Старший сержант Василь Михайлович Горзов загинув 8 вересня на Донеччині, в районі міста Шахтарськ, під час виконання своїх службових обов’язків. Чоловікові було лише 47 років. Без батька залишились діти, без чоловіка – дружина, без сина – мама…
26 серпня в Гуті-Межигірській провели в останню путь Олександра Людвиченка.

Олександр Володимирович Людвиченко пройшов чотири ротації, служив у Чернігівській, Сумській, Донецькій, Харківській областях, зокрема під Ізюмом. А після останньої ротації поліг смертю хоробрих під час щільного ворожого обстрілу в селі Мазанівка Краматорського району Донецької області.
У травні Олександрові Володимировичу виповнилося 52 роки. Осиротіли батьки, сестра, дружина, діти…
23 серпня в Нових Петрівцях поховали Олега Марінченка – «Капелана», «Падре». Військовий капелан з 2014 року, один з кіборгів ДАПу.

– Інструктор з величезним досвідом бойових дій, крутий бойовий медик – Олег був одним з найкращих, надійніших бійців нашої роти, – написав у Фейсбуці про нього командир роти у 206-му батальйоні 241-ї бригади ТрО ЗСУ Олег Кулик. – Він загинув 18 серпня від прильоту міни на найтяжчій позиції… Більшість осколків прийняв на себе, решта хлопців у бліндажі зазнали поранень, але вижили й були доправлені в шпиталь.
Вічна й світла пам’ять нашим полеглим героям.
Читайте також

Два роки чекали на диво

Забрала хвороба

Право на власне майбутнє

Вимір відповідальності

Пам’ять, що гартує, та відповідальність, що рятує

«Плани, яким не судилося здійснитися»
Два роки чекали на диво
Забрала хвороба
Право на власне майбутнє
Вимір відповідальності
Пам’ять, що гартує, та відповідальність, що рятує
«Плани, яким не судилося здійснитися»
«Завжди допомагав товаришам»
«На нього завжди можна було покластися»
Загинув на Донеччині за Україну