Живий родинний музей – Хутір Савки

    На відміну від Пирогова та Мамаєвої Слободи, приватний музей українського побуту в Нових Петрівцях – живий. Вас зустрічає справжній господар і його господиня. Тут все працює – і ковальня, і пасіка, і жорна. Вас навчать прасувати без праски, перетворювати стеблину на нитку, а зернину – на борошно. Опанувавши від 8 до 18 вмінь, ви можете посмакувати старовинні страви з печі.

     

    Інтерактивна екскурсія дозволить скласти уявлення про життя наших пращурів у ХVІІІ ст. Мандрівка у минуле можлива за попередньою домовленістю для групи від 4 до 65 осіб

     

    «Знайшов старовинну коваль­ню, де кував коваль, – від­реставрував, працює. Жорна відновив – крутимо. Гирьки назбирав: є фунт, пів фунта, третя, восьма, 16-та частина, два пуди, пуд, пів пуда», – по­чав показувати колекцію власник і дбайливий господар садиби Леонід ШИЛОВ.

     

    Історія приватного туристич­ного музею почалася з купівлі сусідньої хати. «Ми живемо тут поруч, – Леонід Григо­рович показує за деревами цегляну будівлю по сусідству з Хутором. – У нас там було шість соток на родину з бать­ками дружини та сім’єю її бра­та. Сарай, гараж, а землі прак­тично не було. Півтори сотки для мешканця села – це нічого. Хотіли землі. А тут 40 соток. От ми з дружиною й придбали цю ділянку зі старою хатою».

     

    «Раніше тут жила баба Марія. У неї не було ні чоловіка, ні дітей. До хати вона нікого не пускала». Тут, читачі, мусимо зазначити, що пан Савка, як усі називають господаря цього Хутора, – опо­відач від Бога, його можна слухати годинами. Він любить спостерігати та знаходити ціка­ві дрібнички. А потім акцентує увагу відвідувачів музею на різноманітних деталях. І кожен із відкритим ротом зазирає, де той любисток росте, як колода змінилася, ставши дерев’яним вугіллям, чому пряме коромис­ло важче за вигнуте?

     

    ІСТОРІЯ ПЕРШОЇ ХАТИ

     

    До 2004 року на місці Хутора Савки були непрохідні чагар­ники і дві протоптані сте­жини. Одна – до хати: нею ходила баба Марія. Друга – до яру: через бабину терито­рію сусіди возили скидати до яру сміття. Паркана навко­ло садиби не було, але була хвіртка. Баба Марія йшла ви­нятково через хвіртку.

     

    По воду старенька ходила у центр села, де була криниця, бо власної не мала. Не було електрики – жила баба Марія в темряві. До того ж, у грубі, що стоїть посеред хати, ходи засмолилися, й почистити їх самотня жінка також не могла. Хату топила по-чорному. Горі­ло в грубі, а дим йшов до хати.

     

    «У хаті не було чим дихати. Ніби голову в комин встро­мив. На стінах кіптяви в сантиметр. Я її лопатою зчи­щав, – розповів Леонід Ши­лов. – Від диму вікна почорні­ли: всередині удень темно, хоч око ви­коли. Зайшов уперше і впав, бо під грубою жили куниці, які нагребли купу землі сан­тиметрів 80 – така гора була серед хати. А ще тут жили пацюки й миші».

     

    Проте коли Леонід Григоро­вич відновив хату, спочатку друзі просилися подивитися. Потім стали питати, чи мо­жуть вони своїх іноземних гостей привести. Так і ви­никла ідея влаштувати тут туристичну місцину.

     

    ІСТОРІЯ ДРУГОЇ ХАТИ

     

    Своєю ідеєю про приватний музей етнічної культури Леонід Шилов поділився з ко­лишньою колегою, яка на той час відкрила власну турис­тичну фірму.

     

    «Вона мене запитала, скіль­ки людей можете прийняти? 20? Навіть говорити з то­бою ніхто не буде. Якщо ти не приймеш одразу автобус двоповерховий – 60 людей, в тебе бізнес не піде. Бавитися можеш, а заробити на кусень хліба з маслом чи «кусень» машини мож­на лише, коли в тебе є об­сяги», – при­гадав пораду колежанки Леонід Григо­рович і поїхав із сином по Житомирщині шукати ще одну старовинну хату. І зна­йшли вони її в селі Мелені Коростенького району.

     

    «Хата стояла незачинена, там в одній кімнаті було пляшок 500. Що випили, пляшку за­лишили й пішли», – розпо­вів про знахідку пан Савка. Знайшов власника й купив у нього ту хату. Восьмеро чоло­віків розібрали її. Колоди дуже довгі – по 13-15 м, сволок 14 м. «Це велика хата, таких одна-дві – не більше», – зазначив Леонід Григорович. 186 колод і 260 м² стріхи. Завести на ділянку і зібрати хату – за­вдання було не з легких. Тракторами тягали, всі мітки стерлися. «Завдяки тому, що я ходив милувався хатою, фотографував з кожного боку, потім зробили великі фотографії та розпізнавали колоди за тріщинками та суч­ками», – розповів пан Савка.

     

    СЬОГОДЕННЯ

     

    На Хуторі Савки справляють весілля, хрестини, дні на­родження. Проводять різні заходи та святкування до на­родних свят. Проте основний дохід приватного музею – це школярі, які приїжджають переважно з Києва та Київ­ської області.

     

    «Травень і вересень – не­має часу присісти. Групи за групою. Цього року довелося багатьом відмовити, бо вже всі дати зайняті. Переваж­но їхали святкувати випуск 4-класники. Ми підготували спеціальну програму «Про­воджання у далеку дорогу» з житом і рушниками. Задіяні й батьки, і діти. Крім обря­ду, екскурсія, частування, в ігровій частині діти стріля­ють з арбалета й катапульти. Усі дуже задоволені», – роз­повів Леонід Шилов.

     

    🟢 Марія ПІВТОРАК

     

    На фото – оригінальна хата 1854 року перенесена з села Мелені, що на Житомирщині. Фотограф – Олександр ЦИПЕНЮК

    Читайте також

    Знову до школи

    Читати далі

    Надія Кирієнко: «Вишивання зцілює душу»

    Читати далі

    Як формулювати вимоги до влади

    Читати далі

    Вакцинація проти COVID-19: де, як і чим?

    Читати далі

    Ольга Палій: «Пальцями та кошачками мальована петриківка»

    Читати далі

    Непроста водиця – Дзвінкова Криниця

    Читати далі

    Де і як провести канікули?

    Читати далі

    Не засмічуйте природу, в якій живете!

    Читати далі

    Сергій Шум: «Бойовий гопак гуртує однодумців»

    Читати далі

    Живий родинний музей – Хутір Савки

    Читати далі

    Петрівська громада заслуговує мати власний майданчик для спілкування

    Читати далі

    Музей пам’яті про героїв

    Читати далі

    Святковий серпень

    Читати далі

    З 30-річчям Незалежності України!

    Читати далі

    «Петрик» відкриють у жовтні

    Читати далі

    Змінено розміри батьківської плати за харчування в закладах освіти

    Читати далі

    Ця газета розповідає про найголовніше – про вас

    Читати далі

    Допомога учасникам бойових дій

    Читати далі

    У Петрівській громаді призначили нових директорів закладів освіти

    Читати далі

    Святкування Івана Купала у Лютежі

    Читати далі

    У Старих Петрівцях відкрито кабінет тестування на COVID-19

    Читати далі

    У Нових Петрівцях відкрито медичний кабінет «вихідного дня»

    Читати далі